Розділ I

ювання права на земельні площі певними групами людей з метою їх подальшого використання для доходів.

Особливе ставлення людей до землі яскраво описано українськими класиками. У п'єсі «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого читаємо: «Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито, і все то гроші, гроші, гроші...»

Усе величезне різноманіття природних ресурсів і фізико-біологічні особливості землі надають різні можливості для господарської діяльності, що відображається в земельному кадастрі. З їх урахуванням люди обирають відповідні способи використання землі. Так, у Земельному кодексі України земельні ресурси поділяються за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового фонду, водного (а також підводного) фонду. Обмеженість земель зумовлює раціональне використання їхньої природної родючості, поліпшення стану природних об'єктів, використання інтенсивних технологій, які забезпечують підвищення продуктивності та ефективності господарювання і подальшого використання землі. Це стосується і корисних копалин, тобто всього того, що є в надрах землі.

Ресурс «праця» об'єднує всі фізичні й Праця розумові здібності людей для здійснення

виробництва. Без праці неможливі ні використання природних багатств, ні виробництво товарів. Ефективність праці залежить від застосування тих здібностей, з якими ми народилися, і знань, яких ми набули в навчанні, сили наших м'язів і вправності рук, нашого розуму й пам'яті та соціального досвіду.

З певного віку всі працездатні люди, що мають належні фізичні та розумові здібності й відповідні знання, є трудовими ресурсами. Особливості трудових ресурсів ви вже вивчали на уроках географії. Основні риси праці як чинники виробництва розглянемо під час вивчення ринку праці й інших споріднених тем.

Праця й земля — традиційні виробничі чинники виробництва. Але щоб виробляти товари, у сучасному господарстві їх самих недостатньо. Ще з давніх-давен людина використовувала допоміжні засоби, що полегшували її працю (плуг, рибальські