Розділ IV
Як уже зазначалося, у різноманітних процесах міжнародних економічних зв'язків постає необхідність обміну грошей однієї країни на гроші іншої країни. У міжнародних розрахунках національна валюта однієї держави є іноземною відносно іншої. Валюта — це загальна назва грошових одиниць різних країн, за які у відповідних країнах можна купити будь-які товари. Розрізняють поняття національна валюта та іноземна валюта. Національною валютою називають встановлену законом грошову одиницю певної держави. Національна валюта — основа національної валютної системи. У міжнародних розрахунках використовують іноземні валюти. До них належать банкноти і монети, а також банківські вклади, векселі, чеки, виражені в іноземних грошах. Одним з видів валюти є резервна валюта, у якій центральні банки інших держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях. У такій ролі використовуються нині долар США, євро, фунт стерлінгів і японська єна. Висування валюти на роль резервної покладає певні обов'язки на економіку відповідної країни чи групи країн (ЄС): необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти, уникати її девальвації, валютних і торгових обмежень тощо. Однією з найважливіших характеристик валюти є її конвер-тованість — здатність обмінюватися на інші валюти. За рівнем конвертованості валюти розрізняють так: 1. Вільно конвертовані валюти без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти. У новій редакції Статуту
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||