Тема ЗО. Міжнародна валютна система

Євро — нова єдина європейська грошова одиниця, запроваджена 1 січня 1999 р. Її запровадили замість ЕКЮ 11 країн Європейського Співтовариства: Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія. 1 ЕКЮ дорівнює 1 євро. Від 2002 р. євро з'явився також у готівковому вигляді і замінив національні гроші цих 11 країн (мал. 120). Міжнародні валютні й фінансово-кредитні відносини є складовою частиною та однією з найцікавіших і складних сфер сучасного світового господарства. Вони відображають розвиток господарських зв'язків, міжнародні потоки товарів, послуг, капіталів і кредитів.

Міжнародна валютно-фінансова система — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.

Зростаюча глобалізація виробництва змушує економічних суб'єктів (підприємства, банки, фізичних осіб) активно виходити на світовий ринок, що потребує здійснення відповідних міжнародних розрахунків, додержання вимог і рекомендацій міжнародних інституцій, конвенцій, договорів.

Питання валютного обігу досліджував на межі XIX і XX ст. видатний український економіст Михайло Ту-ган-Барановський. Він вважав, що впровадження та регулювання паперової валюти в окремих країнах має доповнюватись угодами з цього приводу між головними державами. Так, на його думку, паперові гроші кожної окремої країни набудуть відповідної платіжної сили. За допомогою міжнародних угод можна здійснювати значно могутніший вплив на валютний вексельний курс, аніж ізольованими зусиллями окремої країни.

За такої ситуації більшість золота перебуватиме у запасниках центральних