Розділ III

в іноземній валюті, визначення її ціни через іноземну валюту називають валютним котируванням. Основою котирування є золотий вміст національної валюти, його співвідношення із золотим вмістом іноземних валют.

Розрізняють офіційне і ринкове котирування валют. За офіційним котируванням проводяться всі валютні операції держави. Здійснюють його здебільшого національні банки або міждержавні банківсько-фінансові організації. Наприклад, курс гривні в іноземній валюті встановлюється Національним банком України за результатом торгів на міжбанківському валютному ринку. Держава повинна дбати про вигідне співвідношення національної валюти з іноземними валютами, особливо якщо національна валюта не є вільно конвертованою.

Часто у ході міжнародних розрахунків використовуються також колективні валюти, визначені за домовленістю між групою країн.

Крім національних валют, у міжнародних розрахунках використовують міжнародні валютні одиниці — СДР і євро.

Спеціальні права запозичення (СПЗ, або SDR — Special Drawing Rights) — рахункова одиниця, яка є безготівкова ми грошима у вигляді записів на спеціальному рахунку країни у Міжнародному валютному фонді. СДР виконує деякі функції міжнародних грошей і діє тільки в межах міждержавних економічних відносин країн — членів МВФ. Вартість СДР розраховується на основі стандартного «кошика», куди входять основні світові валюти. Частку валюти певної країни у валютному «кошику» визначають за питомою вагою ВНП цієї країни у загальному ВНП країн, що беруть участь у розрахунках цього показника.

ЕКЮ (Europen Current Unit, з'явилася 1979 p.) — валютна одиниця Європейського Економічного Співтовариства, що існувала у вигляді безготівкових записів на рахунках країн — учасниць Європейської валютної системи. Для її створення центральні банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих запасів і 20 % доларових запасів. В обмін вони одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ, курс якого також визначався на базі «кошика валют».