Тема 29. Міжнародна торгівля

2. Принципи і правила міжнародної торгівлі

Ще Адам Сміт на основі аналізу витрат країн на виробництво різних видів товарів висунув теорію абсолютних переваг, згідно з якою країна, що виробляє товар з меншими витратами, має абсолютні переваги над країною, де витрати на виробництво аналогічного товару вищі. Наприклад, сукупні витрати на виробництво 1 т цукру в Україні у 1,5 раза нижчі, ніж у Росії. Тому Україна має абсолютні переваги порівняно з Росією у цій галузі й може постачати цей товар до Росії.

Абсолютні переваги залежать від демографічних, кліматичних, ґрунтових, геологічних умов, географічного положення країни, рівня її економічного розвитку. Але сфера застосування теорії абсолютних переваг досить вузька. Ширше відображає міжнародні торговельні відносини теорія відносних переваг Девіда Рікардо.

У своїй книзі «Початки політичної економії та оподаткування» (1817 р.) Д.Рікардо довів, що міждержавна спеціалізація вигідна не лише за абсолютних переваг у виробництві чи реалізації продукції. Порівняльні переваги також створюють достатні підстави для виробництва у країні експортної продукції. Вони означають, що при випуску певних товарів країна має сприятливіше співвідношення своїх витрат порівняно з іншими країнами та з іншими товарами. При цьому розглядається лише один чинник — праця.

Припустимо, що дві країни — Україна та Італія — виробляють сталь і взуття. Італійське підприємство витрачає на випуск 1 т сталі, скажімо, 100 годин, а однієї пари взуття — 10 годин праці. Витрати українського підприємства становлять 50 годин праці на виробництво 1 т сталі і 8 годин — на 1 пару взуття.

На перший погляд, Україна має абсолютні переваги в обох галузях: 50 % у виробництві сталі і 20 % — взуття. Але у виробництві сталі більші відносні переваги (50 % порівняно з 20 %). Проте обом країнам вигідно обмінюватися товарами. Якщо Україна відмовиться від виробництва взуття і спрямує вивільнені ресурси лише на виробництво сталі для обміну на продукцію взуття, то вона зекономить 20 % річної праці своїх робітників і їй це вигідніше, ніж розвивати обидві галузі. Водночас Італія, відмовившись виробляти сталь, могла б мати відносні переваги, спеціалізуючись на випуску взуття, додатково залучивши у своє господарство 100 годин праці, які витрачалися на виробництво сталі. Врахування відносних переваг