Розділ III

англійський економіст Уільям Петті (1623-1667). У своїй праці «Слово мудрим» він зарахував до багатства Англії сукупність земельних угідь, копалень, будівель, кораблів, поголів'я худоби, кількість золотих і срібних монет, меблі та інші товари: свинець, залізо, мідь, олово, ліс і пиломатеріали, шовк, тканини, шкіру, зерно, сіль, вина, масло, олію, прянощі, бакалійні й аптекарські товари, дорогоцінне каміння, портьєри, постіль, персні «та інші прикраси, перераховувати які було б дуже довго і стомливо». На думку У. Петті, багатство нації є сумою її рухомого й нерухомого майна. Багатство Англії він оцінив у 250 млн фунтів стерлінгів. Цікавими є міркування вченого відносно того, що невелика країна з нечисленним населенням може (завдяки раціональному використанню свого розташування, торгівлі й політиці) бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територією та кількістю населення.

Першу макроекономічну модель національної економіки створив французький учений Франсуа Кене (1694-1774) — глава школи фізіократів. Однак особливо загострилася потреба розрахунків та зіставлення макроекономічних показників у 20-30-ті роки XX ст. у зв'язку з Великою депресією в США (1929-1932 pp.). Чимало важливих принципів і показників цієї системи розробили А.Маршалл, Дж.М. Кейнс та інші економісти. Після Другої світової війни це стали здійснювати й міжнародні економічні організації. У 1953 р. в ООН було опубліковано документ «Система національних рахунків і допоміжних таблиць». Ця система постійно вдосконалювалася. Від 1993 р. вона почала запроваджуватися в Україні.