Тема 14. Прибуток підприємництва

вкладених у конкретну справу, якраз і буде нормою прибутку. Вона вказує на ступінь самонаростання капіталу.

Припустимо, підприємець знає, що коли замість вкладення коштів у підприємство він покладе гроші в інвестиційний фонд, то отримуватиме 8 % річних. При цьому він впевнений, що завдяки своїй кваліфікації та здібностям може виконувати роботу чи мати справу, яка приноситиме прибуток еквівалентний 4 % річного доходу від вкладеного ним капіталу. Тому з урахуванням можливих витрат інтелектуальних і фізичних зусиль прибуток у вибраному підприємцем бізнесі в розмірі 12 % від його капіталу він вважатиме нормальним і, найбільш ймовірно, погодиться вкласти гроші в підприємство.

Господарські витрати разом із нормальним прибутком становлять економічні витрати підприємства. Різниця між виручкою та економічними витратами називається економічним прибутком (табл. 14).

Саме економічний прибуток є стимулом для входження нових підприємців у той чи інший вид бізнесу або виходу фірм з тієї сфери, де їх бізнес виявився неприбутковим. Коли прибуток великий, на ринок проникають нові фірми. Щоб продати свою продукцію, підприємства змушені знижувати ціни або йти на додаткові витрати для просування на ринку своїх товарів чи послуг. Прибуток унаслідок цього знижується, приплив конкурентів зменшується, попит і пропозиція стабілізуються навколо точки ринкової рівноваги (див. тему 4).

Кількість фірм, які входять чи виходять із певного бізнесу, залежить від специфіки виробництва та умов ринку. Все це разом фактично визначає величину норми прибутку і характер конкуренції. Тому, плануючи розвиток бізнесу, фірма найчастіше прагне домогтися не максимального прибутку будь-