Тема 6. Гроші

дукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м'ясо, рибу і хліб, а рибалка свою рибу— на посуд, хліб тощо. Найранішою формою обміну продуктами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер — це безпосередній обмін одних продуктів чи послуг на інші (мал. 20, 21).

З розвитком суспільних відносин стало очевидним, що безпосередній обмін незручний, він потребує багато часу, власники різних товарів повинні знайти один одного, а їхні бажання щодо обміну — зблизитися. Але як порівняти при цьому вартість товарів між собою — наприклад, одного глечика і певної кількості риби, м'яса чи зерна?

Завдання. Назвіть недоліки бартеру. У чому його обмеженість?

Отже, стає потрібним загальний еквівалент (від лат. — рівнозначний, рівноцінний), яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися гроші — особливий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента.

Вважають, що найперші гроші у світі з'явилися з розвитком поділу праці і виділенням торгівлі у І тис. до н.е. у Китаї, потім у Греції.

Найдавнішими прообразами грошей були такі ходові товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, сіль, черепашки тощо. Згодом роль грошей почали виконувати предмети розкоші, прикраси й дорогоцінні метали — золото й срібло. За своїми властивостями вони були кращі, ніж предмети першої необхідності: довго зберігалися, були менш громіздкі і рідкісні. Роль грошей як еталона в обміні завжди припадала на той товар, на який був найбільший попит. Сьогодні відомо, що в усіх куточках землі, де існували цивілізації, були свої гроші.

У різних народів за гроші слугували товари, для яких були характерні певні властивості:

• стабільність — вартість грошей впродовж певного часу має бути приблизно однаковою;

• портативність — зручність у користуванні;