Розділ II

На той час у Київській Русі функціонувала і так звана кунна система грошей. Куною наші предки називали римський динарій (від coin, лат. cunens — кований). Інші іноземні монети, які наші предки називали ногата, рєзана, векша, розглядалися як різні частини куни. Існують й інші пояснення цього терміна.

Тогочасні іноземні мандрівники розповідали також про хутряно-шкіряний характер кунних грошей. Один арабський дірхем дорівнював одній шкурці куниці, його почали називати куною. Перський учений Ахмет Турський у праці «Дива творіння» (1160 р.) пише: «І в руських шкіряні гроші — шкірки білок і шкірки без хутра з передніми та задніми лапками й кігтями».

Від кінця XI ст. з'являється грошово-лічильне поняття гривня, якому відповідали певні злитки срібла або так звані монетні гривні. Гривня від XII ст. стає основним елементом грошової системи Київської Русі.

Термін «гривна» спочатку був пов'язаний з нашийним обручем — жіночою прикрасою із дорогоцінного металу. Пізніше він набуває нового значення — еквівалента певної ваги срібла. З'являється срібна гривня (вагою 204,7 г).

Срібні й золоті гривні були головним платіжним засобом до XIII ст. У XIII ст. з'явились карбованці — срібні злитки, удвічі легші за гривню.

У другій половині XIV ст. відновлюється карбування монет у Львові та Києві. У грошовому обігу (до XVII ст.) перебували галицькі монети, львівські півгроші, київські монети, празькі гроші, литовські динарії, польські гроші, а також дукати і талери — золоті й срібні монети, які відігравали роль своєрідних світових грошей епохи середньовіччя.

У XVII ст., за свідченнями дослідників, Богдан Хмельницький, прагнучи до запровадження самостійної фінансової політики, випустив власну монету як одну з основних ознак державності. Він намагався тим самим урегулювати грошовий обіг в Україні: уніфікувати ціни й податки, позбутись засилля іноземних монет. У 1658 р. гетьманом Іваном Виговським (а також Іваном Мазепою — свого часу) було здійснено ще спроби запровадити власну грошову систему в Україні. Пізніше гетьман Правобережної України П. Дорошенко (обраний у 1665 р.) організував карбівню у м. Лисянці на Вінниччині, де за копією польських срібних монет випускалися півтораки.

Із середини XVIII ст. на території України, яка опинилася у