Тема 26. Грошово-кредитна політика держави

де М — маса (загальна сума) грошей, необхідна країні для забезпечення нормального грошового обігу;

Р — середній рівень цін на товари та послуги в країні;

Q — загальний обсяг товарів і послуг за рік;

V — швидкість обігу грошей (кількість разів на рік). Це число показує, як часто гроші протягом року переходять від одного економічного суб'єкта до іншого. (В Україні цей показник у 2000 р. становив 6,22.)

Інший вигляд цього рівняння: М • V=P • Q,

показує, що загальна сума грошей, яка витрачається в економіці впродовж року, дорівнює загальній вартості вироблених товарів і наданих послуг. Отже, кількість грошей має узгоджуватися з обсягом торговельних угод, укладених за рік, і швидкістю обігу грошей. Але в господарстві кожної країни часом складаються ситуації, коли грошових знаків стає набагато більше, ніж це потрібно для укладання угод. У результаті настає інфляція — знецінювання грошей.

Напевно, кожному з вас доводилося чути від старших: «От колись за такі гроші можна було купити набагато більше, ніж сьогодні». Справді, з часом усі грошові одиниці в усіх країнах світу поступово знецінюються. В одних країнах інфляція відбувається повільно — гроші дешевшають приблизно на 1-5 % щорічно, в інших державах вони швидко знецінюються (гіперінфляція — 100-1000 % на рік). В Україні в січні-жовтні 2003 р. інфляція становила 4,7 % .

Виявляється інфляція у тривалому й нерівномірному зростанні цін і супроводжується спадом купівельної спроможності грошової одиниці. Основними показниками інфляції є її рівень і темпи.

Рівень інфляції показує, наскільки зросли ціни. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовують індекс споживчих

канський економіст Ірвін Фішер запропонував рівняння грошового обігу: