Розділ III

з безробітними, які шукають роботу, становить трудові ресурси — робочу силу країни. Кількість економічно активного населення в Україні на 1 січня 2003 р. становила 22,7 млн осіб, зокрема 16,2 млн осіб міського і 6,5 млн сільського населення.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням своїх потреб, яка передбачає отримання доходу. На 1 січня 2003 р. кількість зайнятих у всіх секторах господарства становила 20,4 млн осіб. Держава не лише зацікавлена, а й несе відповідальність перед своїми громадянами за реалізацію політики зайнятості та створення умов для праці громадян у всіх секторах господарства, незалежно від форм власності (мал. 98). Стаття 43 Конституції України встановлює: «Кожен має право на працю, заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Розрізняють кілька видів зайнятості. Первинною називають зайнятість за основним місцем роботи. Вторинною зайнятістю називають роботу за сумісництвом.

Повною є зайнятість, при якій людина працює протягом повного робочого дня і повного робочого тижня. Відповідно при неповній зайнятості ці умови не додержуються.

Нелегальна зайнятість — це та, що суперечить законодавству, зокрема, Законові України «Про працю».

Тимчасова зайнятість пов'язана з виконанням короткочасної роботи (наприклад, участь у передвиборній агітації, робота у дитячих таборах відпочинку під час відпустки тощо).

Сезонна — пов'язана з сезонністю виробництва.

Самостійна — індивідуальна та творча трудова діяльність (продаж газет, ремонт взуття, продаж сільськогосподарських продуктів, праця митців, письменників).