Розділ III

шляхи із заходу на схід та з півночі на південь європейського континенту, що дає їй неабиякі переваги у відносинах з ЄС.

У спільній стратегії Європейського Союзу щодо України підкреслюється: «Географія і розмір, ресурси й населення, а також розташування на осях північ-південь та захід-схід ставлять Україну в унікальне становище в Європі й роблять її визначальним чинником у масштабах регіону».

Загальний товарообіг між Україною та ЄС за останні роки має тенденцію до зростання. Експорт продукції українських підприємств у країни ЄС зріс за останні роки більш як на третину, у 2002 р. на 19 % і становить більше 3,5 млрд євро.

Головними партнерами України в експорті й імпорті товарів (понад половина загального обсягу торгівлі з країнами ЄС) є Німеччина, Італія та Великобританія. Експорт товарів у ці країни збільшився більш ніж удвічі. Основу товарної структури українського експорту в Німеччину становлять одяг і текстильні вироби, мідь та чорні метали й вироби з них. Імпортні поставки з Німеччини, Італії електричних та механічних машин і устаткування складають понад третину загального обсягу імпорту з цих країн.

Президент України у червні 2002 р. направив Верховній Раді України послання «Європейський вибір», де було запропоновано Стратегію інтеграції України до європейського Союзу. Реалізація Стратегії спрямована на входження нашої країни до європейського політичного, економічного і правового простору й отримання на цій основі статусу асоційованого, а потім і повноправного члена Європейського Союзу. Нині основою співпраці України з ЄС є Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Союзом.

Угоду підписано 16 червня 1994 р. у Люксембурзі Президентом України та Президентом Європейської Комісії і представниками держав — членів Європейського Союзу. Вона продиктована бажанням встановити тісні відносини між Європейським Союзом та Україною, які ґрунтувалися б на історичних зв'язках і спільних цінностях.

Цей документ стверджує обопільну прихильність сторін до демократії та ринкової економіки, до зміцнення політичних, комерційних і культурних зв'язків, подальшої економічної інтеграції й створення у майбутньому зони вільної торгівлі;